Переказ подорож до святих місць

Переказ подорож до святих місць

Переказ подорож до святих місць

Ви не написали, переказ якого тексту вам потрібний. Я припускаю, що це текст з відручника
О.В. Заболотний. Українська мова
Урок 4. ВИБІРКОВИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ "ПОДОРОЖ ДО СВЯТИХ МІСЦЬ" (За У. Самчуком).
Якщо це так, то ось вам переказ того тексту:

Подія, яку Володька добре запам'ятав, сталася перед самими жнивами. Кілька молодих жінок прибули з Дерманя. Вони їхали до Почаєва і покликали Катерину і Володька з собою.

Володько дуже хотів поїхати, та й мати не бкла проти. Мати сказала, що вже з десять разів ходила відвідати те саме святе місце, де на камені лишився вічний слід ноги самої Божої Матері.

Звечора топили печі, смажили м'ясо та пекли коржі в дорогу, а на другий день раненько пішли. Почаїв був ще дуже далеко, аж двадцять два кілометри до нього, але з гори Хрест уже було видно золоту баню його дзвіниці. Мандрівники зійшли з гори вниз, і баня Почаєва сховалася. 

Люди йшли через вбогі розбиті села, бачили виснажених людей. Були дуже помітні сліди минулої війни.

У селі Дунаїв мандрівники перепочили та поїли, випили холодної джерельної води. Від каплиці, де раніше завжди відпочивали мандрівники, лишився тільки один фундамент. На місці каплиці поставили хрест зі скарбонкою для пожертв.

Володько сидів в гурті мандрівників на камені і думав про минуле, теперішнє та майбутнє. Його засмажене сонцем обличчя горіло, боліли ноги. Думав про війну, що нещодавно минула.

Мандрівники пішли далі. Молоді дівчата сміялися та жартували. Володькові теж було радісно, але він не сміявся. Він усвідомлює, що ступає по тих місцях, де кожний камінець пам'ятає про війну. Повз дороги лежать сліди: розбиті військові вози, набої, різні речі. На полях видно багато ям від стрілен.

Коли проходили Почаївський ліс, теж бачили сліди війни: розкидані речі, розторощені стовбури дерев та укриття.  

У лісі було прохолодніше, тому іти було легше. Жарти і сміх стихають, бо Почаїв вже недалеко. Мандрівники вийшли на узлісся та зупинилися, стали на коліна та перехрестилися. Володько теж перехрествся. Він був дуже вражений, бо перед його очима постала велетенська лавра зі всіма будовами. Володько бачив її на малюнках багато разів, але на власні очі - впереше.   

Враження, що охопило хлопця, було дуже сильним. Володько бачив лише цю святиню, до якої впродовж віків здалеку йшли люди, щоб вклонитися їй.

Тут ударив гучний дзвін, і від його рокоту все затремтіло.

Усі встали, взулися і пішли, бо ціль вже була близько, а великий дзвін гудів все потужніше.